Stinson L-1 Vigilant
| Stinson L-1 Vigilant | |
|---|---|
 | |
| Призначення: | літак спостереження-зв'язку |
| Перший політ: | 15 липня 1940 |
| Прийнятий на озброєння: | 1941 |
| Знятий з озброєння: | 1941 |
| Період використання: | 1940–1942 |
| На озброєнні у: |  Повітряний корпус Армії США Королівські ПС Великої Британії |
| Розробник: | Stinsond |
| Виробник: |  Stinson Aircraft Company |
| Всього збудовано: | 324 |
| Екіпаж: | 3 особи |
| Максимальна швидкість (МШ): | 196 км/год |
| Бойовий радіус: | 391 км |
| Практична стеля: | 3 900 м |
| Швидкопідйомність: | 2,07 м/с |
| Довжина: | 10,44 м |
| Висота: | 3,10 м |
| Розмах крила: | 15,52 м |
| Площа крила: | 30,6 м² |
| Порожній: | 1 211 кг |
| Максимальна злітна: | 1 542 кг |
| Двигуни: | 1 × 9-циліндровий радіальний поршневий двигун з повітряним охолодженням Lycoming R-680-9 |
| Тяга (потужність): | 295 к.с. (220 кВт) |
| | |
 Stinson L-1 Vigilant у Вікісховищі | |
«Стінсон» L-1 «Віджілент» (англ. Stinson L-1 Vigilant) — американський одномоторний літак спостереження-зв'язку виробництва компанії Stinson Aircraft Company, що перебував на озброєнні Корпусу Повітряних сил армії США під кодовою назвою O-49 до 1942 року.
Історія
«Віджілент» було розроблено на замовлений 1938 року Повітряним корпусом армії США конкурс на проектування двомісного легкого літака спостереження. Після того, як Fieseler Storch німецького виробництва було продемонстровано на 4-й міжнародній авіаційній виставці в Цюриху у 1937 році, матеріально-технічний відділ повітряного корпусу в Райт-Філді розробив техніко-економічне обґрунтування створення подібного літака. Програма розробки була затверджена в січні 1938 року, дизайн і специфікації було визначено у квітні 1938 року, а пропозиція для офіційного оголошення вимог до прототипів на конкурс була оприлюднена виробникам у серпні 1938 року. Stinson (пізніше підрозділ Vultee) виграв контракт на суму 1,5 мільйона доларів у порівнянні з 11 конкурентами, обійшовши Bellanca YO-50 і Ryan YO-51 Dragonfly.
«Стінсон» виграв контракт із початковим замовленням на 100 літаків. «Віджілент» був монопланом із радіальним двигуном і високим крилом із великими закрилками з прорізами на задній кромці та автоматичними предкрилками з повним розмахом для роботи на низькій швидкості, великій підйомній силі та на коротких полях для посадки. Прототип Model 74 отримав армійське позначення YO-49 для оцінки, 15 липня 1940 року перший політ здійснив льотчик-випробувач Аль Шрамм.
Літак був побудований з хромомолібденових сталевих труб і покритий легованою бавовняною тканиною; капот двигуна та фюзеляж, передня частина крила, були повністю закриті алюмінієм. Поверхні управління і хвостове оперення були покриті пластинами нержавіючої сталі. Поршневий двигун Lycoming приводився вручну інерційним стартером і був оснащений пропелером постійної швидкості Hamilton Standard. Принаймні 12 переобладнаних санітарних машин було оснащено поплавцями Edo 49-4000 (водотоннажністю 4000 фунтів) для посадки та зльоту літаків-амфібій.
«Стінсон» L-1 «Віджілент» використовувався в різних ролях, таких як буксирування навчальних планерів, виявлення позицій артилерії, зв'язку, аварійно-рятувальних робіт, транспортування припасів і спеціальних розвідувальних місій. Пізніше з компанією було укладено інший контракт на O-49A, який мав трохи довший фюзеляж та інші зміни в обладнанні. У квітні 1942 року літаки отримали позначення L-1 і L-1A (зв'язку). До 17 літаків L-1 і 96 L-1A було виділено британським Королівським ПС згідно з Законом про ленд-ліз. Королівські ПС позначили літак Vigilant Mk I і Vigilant Mk II відповідно. Генерал Гаррі Крірар, командувач 1-ю канадською армією в Європі під час Другої світової війни, мав у своєму особистому використанні літак «Віджілент».
Модифікації
- Stinson Model 74 — перший прототип літака компанії Stinson
- O-49 Vigilant — серійний варіант літака для Корпусу Повітряних сил армії США. 142 одиниці
- L-1 Vigilant — оновлена нумерація літака O-49 з 1942 року
- O-49A Vigilant — версія літака з подовженим на 33 см фюзеляжем. 182 одиниці побудовано
- O-49B Vigilant — варіант санітарно-евакуаційного літака. 3-4 перероблені екземпляри
- L-1A Vigilant — оновлена нумерація літака O-49A з 1942 року
- L-1B Vigilant — оновлена нумерація літака O-49B з 1942 року
- L-1C Vigilant — санітарний літак. 113 перероблених екземплярів L-1A
- L-1D Vigilant — навчальний планерний буксир, переобладнаний з 14 до 21 літаків L-1A
- L-1E Vigilant — санітарний літак. 7 перероблених екземплярів L-1
- L-1F Vigilant — санітарний літак. 5 перероблених екземплярів L-1A
- Vigilant Mk I — британська назва літака L-1, 14-17 поставлено за ленд-лізом
- Vigilant Mk II — британська назва літака L-1A, 96 виділено; від 13 о 54 поставлено за ленд-лізом
- CQ-2 Vigilant — найменування ВМС США для літака L-1A переробленого на спостерігач — контролер ураження цілей
Країни-оператори
Літаки, схожі за призначенням, ТТХ та епохою застосування
|
|
|
|
Див. також
- Список літаків Другої світової війни
- Список військових літаків Швеції
- Список військових літаків Третього Рейху
- Fairey III
Примітки
- Виноски
- Джерела
Посилання
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Stinson L-1 Vigilant |
- VULTEE L-1A VIGILANT(англ.)
- 1941 Stinson Vultee L-1E(англ.)
- Stinson L-1 Vigilant(рос.)
- Stinson L-1 Vigilant / O-49(рос.)
Література
- Adcock, Al. US Liaison Aircraft in action (Aircraft in Action: No. 195). Carrollton, Texas: Squadron/Signal Publications, 2005. ISBN 978-0897474870.
- Donald, David (ed.). American Warplanes of World War II. London: Aerospace Publishing, 1995. ISBN 1-874023-72-7.
- Merriam, Ray (ed.). World War II Journal #15: U.S. Military Aircraft of World War II. Bennington, Vermont, USA: Merriam Press, 2002. ISBN 1-57638-167-6.
|
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
