Jagdgeschwader 26

26-та винищувальна ескадра «Шлагетер» Jagdgeschwader 26 (JG 26) Schlageter
Емблема 26-ї винищувальної ескадри Люфтваффе
На службі	1 травня 1939 — 8 травня 1945
Країна	Третій Рейх
Належність	Вермахт
Вид	Люфтваффе
Тип	винищувальна авіація
Роль	завоювання панування в повітрі
Чисельність	ескадра
Гарнізон/Штаб	Одендорф/Беннінгардт
Прізвиська	«Шлагетер» (нім. Schlageter) «Аббвільські хлопці» (англ. “Abbevile Kids”)[1]
Оборонець	Альберт Лео Шлагетер
Війни/битви	Друга світова війна Західний фронт Дивна війна Французька кампанія Битва за Дюнкерк Битва за Британію Битва за Дьєпп Стратегічна повітряна оборона Рейху Операція «Оверлорд» Операція «Маркет-Гарден» Операція «Боденплатте» Середземномор'я Битва за Мальту Операція «Ауфмарш 25» Північно-Африканська кампанія Східний фронт Блокада Ленінграда
Нагороди	2 згадування у Вермахтберіхт
Командування
Визначні командувачі	оберстлейтенант Адольф Галланд оберстлейтенант Йозеф Пріллер
Знаки розрізнення
Нарукавна нашивка[а 1][2]	Ärmelstreifen Luftwaffe Schlageter.jpg
Авіація
Винищувачі	Bf 109E/F Fw190A

26-та винищувальна ескадра «Шлагетер» (нім. Jagdgeschwader 26 (JG 26) «Schlageter») — винищувальна ескадра Люфтваффе за часів Другої світової війни. Отримала свою назву на честь відомого німецького ветерана Першої світової війни і члена Фрайкора Альберта Лео Шлагетера, що був страчений французами в 1923 році за саботаж^{[а 2][3]}. JG 26 була однією з двох винищувальних ескадр Люфтваффе, що практично постійно билася на Західному фронтові Другої світової війни^{[а 3]}.

Упродовж двох років JG26, маючи не більше 124 винищувачів у своєму складі одночасно, беззаперечно панувала в небі над північною Францією і західною Бельгією. Ескадра билася з літаками західних союзників протягом усієї війни й останній виліт проти англійців здійснила за день до капітуляції Німеччини^[1].

26-та винищувальна ескадра заснована 1 травня 1939 року на аеродромах в Одендорфі та Беннінгардті на Нижньому Рейні шляхом формування на основі I й II винищувальних груп 132-ї ескадри відповідно I та II авіагруп нової ескадри. Реструктуризація формувань проводилася в контексті загального реформування авіаційних частин Люфтваффе й переведення їх на нові організаційно-штатні структури.

25 серпня 1939 року I/JG26 передислокувалася на протилежний берег Рейну, в Айфелів ліс. О 10.00 того же дня II/JG26 отримала наказ «не привертаючи уваги» перелетіти з Дюссельдорфа до Беннінгардта, на західний берег Рейну, недалеко від кордону з Нідерландами. Таким чином, початок світової війни застиг частину на польових аеродромах із завданням протиповітряного захисту західних кордонів Рейху^[2].

23 вересня 1939 року у Верлі з окремих підрозділів I та II авіагруп сформована III винищувальна авіаційна група 26-ї ескадри. Спочатку в кожній винищувальній групі було по 3 ескадрильї, проте з 1943 року їхня чисельність збільшилася до чотирьох. 25 лютого 1945 року у Варрельбуші сформована IV група ескадри на базі III групи 54-ї винищувальної ескадри (нім. Jagdgeschwader 54 (JG 54)^[4].

На озброєнні ескадра мала найновіші Мессершмітт Bf109E-1, що щойно надійшли на озброєння військово-повітряних сил. Bf109E-1 оснащувався V-подібним двигуном водяного охолодження фірми «Даймлер-Бенц» DB601A^[en] потужністю 1100 к.с. Новий двигун, на відміну від попередньої версії Daimler Benz 600, істотно поліпшив характеристики винищувача — максимальна швидкість збільшилася до 550 км/год, а практична стеля до 10 500 м. Єдиним винищувачем, здатним зрівнятися з ним за цими характеристиками на той час, був «Супермарин Спітфайр», який тільки-но був прийнятий на службу в Королівських ВПС. Озброєння Е-1 складалося з чотирьох 7,9-мм кулеметів^[2].

1 вересня 1939 року, у перший день Другої світової війни, пілоти JG 26 виконували патрульні завдання та тренувальні вильоти на західних кордонах Рейху. Того ж дня ескадра зазнала першу втрату: унтерофіцер Йозеф Шубауер з 2-ї ескадрильї розбився в ході бойового патрульного вильоту, коли двигун його машини заклинило, і пілот намагався дотягнути до бази в Кельн-Остгеймі.

28 вересня 1939 року ескадра здобула першу перемогу в повітрі та зазнала першу бойову втрату. Лейтенант Йозеф Бюршгенс і його ведений, з 2./JG 26, вилетіли на ескорт розвідника Hs-126 над Саарською областю. У повітряній сутичці з французами офіцер збив один ворожий літак Hawk-75^[5], проте сам був збитий і здійснив вимушену посадку на поле, яке виявилося замінованим.

7 листопада 1939 року на рахунок ескадри записали другу перемогу в період Дивної війни: знаменитий (згодом) лейтенант Й.Мюнхеберг збив над Рейном англійський «Бленхейм», що впав у річку неподалік від Опладена^{[а 4]}. Усього за час Дивної війни гешвадер записав на свій рахунок 8 збитих ворожих літаків, серед яких було 6 середніх бомбардувальників «Веллінгтон», що були збиті під час нальоту на Вільгельмсгафен. Усі літаки противника були збиті льотчиками JG 26 у вересні-грудні 1939 року^[5].

З 10 травня 1940 року, із самого початку Французької кампанії, 26-та винищувальна ескадра брала найактивнішу участь у повітряних боях. Основним літаком ескадри на той час був винищувач Messerschmitt Bf109E-3, нижню носову частину якого у формуванні фарбували в жовтий колір. Для підтримки групи армій «B» виділявся 2-й повітряний флот генерал-полковника А.Кессельрінга. До складу 2-го флоту входили чотири гешвадера — JG3, JG26, JG51 і ZG26. Jagdgeschwader 26 зі своїми власними другою і третьою групою та третьою групою JG3 в підпорядкуванні, діяли в небі Голландії в перебігу декількох перших днів кампанії разом з I/JG26, яка була додана JG51^[6]. Протягом усієї кампанії льотчики ескадри билися спочатку над Голландією, здійснюючи авіаційне прикриття повітряного десанту генерала К. Штудента, а згодом билися у повітрі над Бельгією, Дюнкерком, Парижем. II./JG26 удостоїлася честі прикривати з повітря місце переговорів про капітуляцію в Комп'єні^[7].

За весь час ведення кампанії німці записали на свій рахунок 160 французьких та британських літаків, втративши у повітряних сутичках 17 пілотів, загиблими в боях, двох у авіакатастрофах, три потрапили у британський полон і близько десятка отримали поранення. I/JG26 здобула 24 перемоги, II/JG26 — 66, і III/JG26 — 69. Загальний рахунок винищувальної ескадри на той час не був найкращим у порівнянні з JG53, яка здобула 275 перемог, проте JG26 мав один із найкращих показників за всю шеститижневу кампанію. Наступний місяць гешвадер провів у прийомі нових машин і тренуванні нових пілотів.^[7].

Після завершення військової кампанії на Заході ескадра повернулася до пунктів постійної дислокації, де з 26 червня по 20 липня підрозділи Jagdgeschwader 26 виконували завдання із захисту від епізодичних атак, які влаштовувало Бомбардувальне командування Королівських ВПС на окремі об'єкти на території континенту. Одночасно проводилося переозброєння винищувачів ескадри на модифікацію Bf109E-4 з авіаційною гарматою та Bf109E-4/N, оснащений удосконаленим двигуном DB601N, потужністю до 1175 к. с. JG26 стала одним з небагатьох формувань військово-повітряних сил, що отримали ці машини, які споживали високооктанове паливо^[7].

21 липня 1940 року, з початком битви за Британію, JG26 отримала наказ перебазуватися на узбережжя Ла-Маншу. Гешвадер прибув у повному складі (121 літак) на французьке узбережжя, де ескадру ввели до штату 2-го повітряного флоту А. Кессельрінга. Три групи зайняли аеродроми на узбережжі Кале; перша в Одамбері, друга — в Маркіз-Ост, і третя — у Кафф'є та з аеродромів цих французьких містечок німецькі пілоти злітали на супровід повітряних армад бомбардувальників, що вирушали на бомбардування Британії^[8].

24 липня 40 винищувачів III/JG26 під командуванням А. Галланда вперше здійснили супроводження своїх бомбардувальників «Дорньє» для атаки британського конвою, що йшов поздовж англійського узбережжя. Раптовий наліт німецької авіації не дав суттєвого результату, британська авіація вилетіла на перехоплення ворога, тому німці відбомбилися по транспортному конвою практично неприцільно. А між винищувачами протиборчих сторін зав'язався запеклий і тривалий бій, й лише через брак палива німецькі льотчики змушені були повернути назад. Бій завершився втратою по 2 винищувачі з кожної сторони^[9].

Поки у Північній Франції йшли приготування сил вторгнення, авіаційні формування Люфтваффе продовжували атакувати британські судна та об'єкти на південно-західному краю острова. З 26 липня до 7 серпня JG26 виконував визначені завдання й втрат у цей час не мав. 1 серпня А. Галланду, командиру 3-ї авіагрупи гешвадера, що здобув на той час 17 перемог у повітрі та значний досвід проведення штурмовок наземних цілій під час боїв в Іспанії та Польщі, вручили Лицарський хрест Залізного хреста; він став першим нагородженим цією вищою відзнакою Третього Рейху в ескадрі^[10].

Після провалу задуму Герінга повітряними бомбардуваннями поставити Англію на коліна розлючений рейхсмаршал познімав із посад багатьох командувачів та командирів Люфтваффе, а на їхні місця призначив більш агресивних та ретельних на його думку молодих офіцерів. Так, командиром 26-ї ескадри став майор А. Галланд, котрий 22 серпня 1940 року був призначений на посаду командира Jagdgeschwader 26.

За час битви над Британськими островами на рахунку авіаційного формування нараховувалось 285 повітряних перемог, із втратою власних 76 винищувачів, 45 пілотів та 29 таких, що потрапили у полон.

У 1941 році, коли основна маса бойових формувань Люфтваффе була перенацілена на Східний фронт та Середземномор'я, 26-та винищувальна ескадра разом із 2-ю «Ріхтгофен» залишалися єдиними формуваннями ВПС Третього Рейху, що дислокувалися на Заході^[11]. Протягом двох наступних років ці ескадри були основними противниками Королівських ВПС Великої Британії у небі над окупованою Європою. У своєму розпорядженні обидва формування мали приблизно по 120 бойових одномоторних винищувачів Messerschmitt Bf 109 марки «E» і «F», що протистояли чимраз більшим хвилям британських, а згодом й американських літаків, котрі намагалися зруйнувати економічний та військовий потенціал нацистської Німеччини та послабити напруженість битв на Сході. Зоною відповідальності обох винищувальних ескадр було усе західне узбережжя й простір над Європою від французько-іспанського кордону до Нідерландів. З наростанням інтенсивності нальотів бомбардувальної авіації союзників на німецькі міста наприкінці 1942 року Люфтваффе збільшило кількість формувань, на які покладалися задачі захисту повітряного простору Третього Рейху.

Протягом 1940–1941 років, під керівництвом А.Галланда, який дуже прискіпливо ставився до підготовки та ведення боїв у повітрі, ескадра ефективно діяла проти противника, маючи мінімальні втрати й завдаючи максимальних втрат британським «Спітфайерам». Наприкінці 1941 року з прийняттям на озброєння авіаційного формування перших найновіших винищувачів Fw190A стала очевидною значна їх суттєва перевага над британськими літаками. Поступово новими літаками насичувались I-а й II-а групи ескадри, однак, у силу різних обставин, до кінця війни підрозділ використовував обидва типи винищувачів.

На кінець 1941 року JG 26 нараховувала понад 900 перемог над ворогом, із початку світової війни, у тому числі близько 400 з травня 1941 року. Водночас 26-та винищувальна ескадра втратила в боях 95 своїх асів (серед яких 34 потрапили у полон). Лідерами в ескадрі були її командир Адольф Галланд (97 перемог), Йоахім Мюнхеберг (62 перемоги) та Йозеф Пріллер (58 перемог).

Наполегливість, відвага, рішучість німецьких асів-винищувачів та їх намагання битися до кінця в повітрі над Європою поступово створили серед екіпажів британської та американської бомбардувальної авіації певне до них ставлення та обережність при проведенні нальотів. Щоразу при вильоті на завдання союзники уважно дивилися в пошуках гостроносих винищувачів із жовтим забарвленням. Через те, що частина підрозділів дислокувалася на аеродромах Аббевіля й при зустрічі з ними, американці надали ним прізвисько «Аббевільські хлопці» та вважали, що вони входять до складу найелітнішої повітряної частини Люфтваффе.

У лютому 1941 року на Середземноморський театрі дій для посилення італійської винищувальної авіації в битві за Мальту зі складу 26-ї ескадри була відправлена 7-ма ескадрилья (7./JG 26) під командуванням гауптмана Й.Мюнхеберга. Підрозділ дислокувався на італійських аеродромах Сицилії, й попри невеликий розмір формування швидко завоював собі їм'я в боях із британськими льотчиками в небі обложеного острова. Незабаром німецькі пілоти вже мали на рахунку 52 збитих літаки противника, не втративши жодного свого Bf-109E. Половину з цих літаків заніс на власний рахунок командир ескадрильї. У квітні 1941 року з початком операції «Ауфмарш 25» німецьких льотчиків 7./JG 26 почали залучати до ведення боїв у небі над Югославією, на підтримку сухопутних військ Вермахту. У червні ескадрилья прикривала з повітря німецький корпус «Африка» генерала Е. Роммеля, що активно бився в Лівії, й незабаром повернулася до Франції.

7 травня 1941 гауптман Й.Мюнхеберг за 43 збитих літаки противника був нагороджений Дубовим листям до Лицарського хреста й італійською медаллю «За військову доблесть».

Зовнішні зображення
	Messerschmitt Bf 109F 9./JG 26 на аеродромі Лігескурт (фр. Liegescourt). Раннє літо 1941

19 серпня 1942 року союзне командування здійснило спробу висадки невеликого морського десанту на узбережжя континентальної Європи в районі французького Дьєппа, з метою опробування сил щодо майбутнього масштабного вторгнення союзних армій через Атлантичний вал до Європи. На фоні проведення цієї операції в небі над атлантичним узбережжям Франції розгорнулися найзапекліші битви та змагання за опанування повітряним простором. У ході операції «Ювілей» британське керівництво ВПС визначило ціль — забезпечити повітряне прикриття основних сил вторгнення над акваторією моря та суходолом у районі висадки морського десанту й зірвати усі спроби Люфтваффе перешкоджати діям флоту й армійського компоненту. Для виконання цій амбітної задачі ВПС Великої Британії виділило значний ресурс — п'ятдесят одну ескадрилью винищувачів «Спітфайерів» й «Тайфунів», вісім ескадрилей винищувачів-бомбардувальників «Харрікейн», чотири розвідувальні ескадрильї «Мустангів» Mk I та ще сім ескадронів легких бомбардувальників. На бій із ними німці могли виставити тільки 115 боєздатних винищувачів із 2-ї та 26-ї ескадр; загальне співвідношення сил у повітрі над плацдармом становило 3:1 на користь британців.

Зранку, коли перші хвилі десанту висадилися в морському порту Дьєппа, у повітрі панували союзні літаки, але поступово розпал боїв досяг піку, й німецькі винищувачі буквально нависали над канадськими й британськими морськими десантниками, відчайдушно вступаючи у сутичку з переважаючими силами противника. Й хоча британським ВПС у цілому вдалося перешкоджати бомбардувальній та штурмовій авіації Вермахту завдавати удари по десантові, у повітрі беззаперечно перемогли німецькі ескадри. Союзні повітряні сили втратили за добу боїв 106 літаків різних типів, зокрема 88 винищувачів проти 23 німецьких^{[а 5]}. JG 2 втратила 14 Fw 190 та 8 льотчиків, JG 26 — відповідно 6 винищувачів з пілотами^[12].

Наприкінці березня 1942 року у складі обох винищувальних ескадр, що здійснювали повітряний захист Рейху, сформовані спеціальні 10-ти ескадрильї винищувачів-бомбардувальників, оснащені новітніми Fw 190 A-3/U3 — 10.(Jabo)/JG 26 й 10.(Jabo)/JG 2 відповідно. Основним призначенням цих підрозділів була боротьба з транспортними засобами британців, що діяли в акваторії Ла-Маншу й прибережній зоні південно-східної Англії. Льотчики цих ескадрилей діяли зазвичай автономно й нападали на судна противника на надмалих висотах на високій швидкості, тому їх перехоплення засобами ППО, у тому числі винищувачами-перехоплювачами, було надзвичайно складною справою. 31 жовтня 1942 року англійське місто на крайньому сході країни Кентербері зазнало стрімкої та несамовитої атаки з часів битви за Британію, коли близько 60 Fw 190 одночасно звалилися на місто. Унаслідок атаки загинуло 32 особи, ще 116 дістали поранень. Німці втратили один Fw 190. Британці намагалися протистояти таким раптовим нальотам, проте нічого крім постійного патрулювання «Тайфунів» та оснащених новими двигунами марки «Гріффон» «Спітфайерів» Mk XII, вони запропонувати не могли. Але частіше за все, патрулювання у повітрі було марним. Однак, із плином часу, британські перехоплювачі навчилися діяти більш активно та результативно, і вже 20 січня 1943 року під час чергового рейду німецьких «Jabo» на Лондон, вони знищили 8 винищувачів JG 26 із 90, що здійснювали наліт.

У лютому 1943 року 10.(Jabo)/JG 26 стало 10.(Jabo)/JG 54, однак продовжувало діяти під загальним керівництвом свого попереднього командування JG 26. У квітні 1943 усі ескадрильї, оснащені «Jabo» об'єднали в IV-у авіаційну групу 10-ї ескадри швидкісних бомбардувальників (SKG 10) й перенацілили на здійснення нічних рейдів на цілі у південній Англії.

З появою у небі Німеччини повітряних армад американської 8-ї авіаційної армії, характер ведення бойових дій німецьких пілотів ескадри кардинально змінився. Якщо раніше німці й британці в основному вели поодинокі бої або зрідка здійснювали незначні за масштабом рейди бомбардувальної авіації на поблизькі об'єкти ворога й, або прикривали угруповання, або навпаки боролися з ним, тепер німецьким льотчикам довелося битися з армадами, що налічували кількасот американських важких бомбардувальників B-17 «Летюча фортеця» версіями «E» і «F» та B-24D «Ліберейтор». Бої в основному розгорталися на висоті вище за 25 000 футів над містами, заводами та іншими важливими об'єктами Третього Рейху. Поступово тактика боїв між американськими бомбардувальниками, що йшли без прикриття, та німецькими винищувачами змінювалася. Німці з'ясували, що важкі бомбардувальники найуразливіші в передній фронтальній площині й навчилися користатися цим, завдаючи важких втрат американським формуванням під час нальоту.

Наприкінці січня 1943 року в рамках ротації формувань винищувальної авіації Люфтваффе з Франції до північного сектору німецько-радянського фронту була передислокована група I./JG 26 під командуванням майора Йоханнеса Зейферта, й ескадрилья 7./JG 26 (командир гауптман Клаус Митуш), що змінила частину 54-ї винищувальної ескадри «Зелені серця». Однак, вже в червні I./JG 26 повернулася на Західний фронт, а через місяць й 7./JG 26. За нетривалий час перебування на Східному фронті німецькі пілоти ескадри збили 199 радянських літаків та втратили своїх 11 власних пілотів.

Зранку 6 червня 1944 року розпочалася наймасштабніша у військовій історії висадка морського десанту на узбережжя Нормандії. Пара винищувачів 26-ї ескадри, її командир оберстлейтенант Й.Пріллер з веденим фельдфебелем Г.Водарчуком пролітали понад морським портом Гавра й зненацька побачили армаду морських суден, бойових кораблів та десантно-висадочних засобів біля французького узбережжя. Пара винищувачів на високій швидкості пронеслася над плацдармами «Сорд», розстрілюючи з повітря морський десант. 26-та разом із 2-ю винищувальною ескадрами зробила левову роботу зі 172 літако-вильотів, що здійснили винищувачі Люфтваффе в «День Д». Для порівняння союзна авіація здійснила того ж дня 14 000 вильотів на підтримку висадки військ.

Протягом літа 1944 року командування військово-повітряних сил Німеччини кидало все більше своїх винищувачів на боротьбу з силами вторгнення на Західному фронті на посилення JG 2 та JG 26. У цілому близько 20 авіаційних груп винищувальної авіації зосередилося у Франції й незабаром вони були об'єднані у 5-ту винищувальну дивізію Люфтваффе. 26-та ескадра здійснювала безліч літако-вильотів на підтримку своїх сухопутних військ, що намагалися скинути союзників у море. Однак, на фоні значної переваги в силах, безперервній участі в боях, втомі, усі ці фактори незабаром дали собі знати, ескадра втрачала все більше льотчиків і літаків. Наприкінці серпня в лавах формування залишилися одиниці бойових досвідчених пілотів-експертів, на заміну ним прибували молоді пілоти, котрі мали лише 180 годин нальоту в навчальних підрозділах. Відповідно й рівень бойової ефективності ескадри падав; за липень формування збило 30 літаків супротивника, водночас втратила 20 пілотів загиблими й 16 пораненими. За серпень німецька ескадра отримала на свій рахунок 76 збитих ворожих літаків, втрати: 40 загиблих пілотів у боях й ще 6 в авіакатастрофах, плюс 20 поранені.

29 серпня 1944 року 26-та винищувальна ескадра була відведена з території Франції й на короткий термін дислокувалася на північний аеродром Брюсселя. у строю авіаційного формування було тільки 56 боєздатних літаків. У вересні союзники розпочали наймасштабнішу в історії повітрянодесантну операцію з одночасним наступом сухопутного компоненту — операцію «Маркет-Гарден». Усі сили винищувальної авіації, що малася у розпорядженні командування Люфтваффе на цьому напрямку війни, були кинути на протидію просуванню союзних військ. Однак, спроби зірвати висадку повітряного десанту були зірвані переважаючими силами англо-американських ВПС. У повітряних боях над Голландією загинув найстаріший член ескадри, що служив ще з 1938 року, командир III/JG 26 майор Клаус Митуш.

У листопаді 1944 року II-а група ескадри була переозброєна на новітні FW 190 D-9 «Dora».

Зовнішні зображення
	Повітряний бій Me-109 проти Boulton Paul Defiant Королівських ВПС. 28 серпня 1940

Зовнішні зображення
	Ескадрилья винищувачів JG26 на чолі з командиром ескадри А.Галландом на Me-109 злітає на перехоплення винищувачів «спітфайерів» та «харрікейнів» Королівських ВПС. 1941

Зовнішні зображення
	Повітряний бій між німецьким асом А.Галландом на Me-109 та британським винищувачем Дугласом Робертом Бадером

1 січня 1945 року JG 26 на чолі зі своїм командиром оберстом Й.Пріллером взяла участь в операції «Боденплатте» — повітряній наступальній операції повітряних сил Третього Рейху, що провадилася з метою знищення літаків союзної авіації на аеродромах визволених країн Західної Європи та завоювання панування в повітрі в контексті застійної стадії битви в Арденнах. 60 винищувачів FW 190 D I/JG 26 та підпорядкованої III/JG 54 одночасно атакували аеродром британських ВПС у бельгійському Грімбергені, де нападом з повітря знищили 5 бомбардувальників та один винищувач «Мустанг», а також різнорідні транспортні засоби британців й майно. Однак, у ході операції 24 літаки німецького угруповання не повернулися додому, половина з яких постраждала від дружнього вогню власних зенітних засобів Люфтваффе. II. та III./JG 26 тим часом штурмували власну попередню авіабазу в Брюсселі в Евері, де дислокувалося 127-ме авіакрило канадських ВПС на «Спітфайерах». Ціною втрати власних 17 винищувачів, німці знищили або серйозно пошкодили 11 канадських винищувачів. Й в цілому операція стала німецькому командуванню у високу ціну: з 900 винищувачів вони втратили третину, що не повернулися на свої аеродроми.

З початку й до капітуляції нацистської Німеччини 26-та винищувальна ескадра виконувала свій обов'язок, прикриваючи німецькі війська, що билися в північному секторі Західного фронту. Більшість боїв у повітрі німецькі пілоти провели проти британських та канадських льотчиків. Попри катастрофічний стан справ із пальним для винищувачів, ремкомплектом для відновлення пошкодженої техніки та загальною обстановкою в цілому, німецькі пілоти продовжували здійснювати вильоти на переважаючі сили ворога, й боролися до останнього.

За шість років бойових дій у Другій світовій війни 26-та винищувальна ескадра «Шлагетер» записала на свій рахунок приблизно 2700 збитих літаків противника, втративши 763 пілоти (631 у боях, 132 — в авіаційних катастрофах), ще 67 були збиті та потрапили у полон^{[а 6]}.

• Оберст Едуард Ріттер фон Шляйх (нім. Eduard Ritter von Schleich) (1 травня — 9 грудня 1939)^{[а 7]}
• Майор Ганс-Гуго Вітт (нім. Hans-Hugo Witt) (14 грудня 1939 — 23 червня 1940)
• Майор Готтардт Гендрік (нім. Gotthardt Handrick) (23 червня — 21 серпня 1940)
• Оберстлейтенант Адольф Галланд (нім. Adolf Galland) (22 серпня 1940 — 5 грудня 1941)
• Майор Герхард Шепфель (нім. Gerhard Schöpfel) (5 грудня 1941 — 10 січня 1943)
• Оберстлейтенант Йозеф Пріллер (нім. Josef Priller) (11 січня 1943 — 27 січня 1945)
• Майор Франц Гетц (нім. Franz Götz) (28 січня — 8 травня 1945)

Командири 26-ї винищувальної ескадри
Оберст Едуард Ріттер фон Шляйх (1 травня — 9 грудня 1939)	Майор Готтардт Гендрік (23 червня — 21 серпня 1940)	Оберстлейтенант Адольф Галланд (22 серпня 1940 — 5 грудня 1941)	Майор Герхард Шепфель (5 грудня 1941 — 10 січня 1943)	Оберстлейтенант Йозеф Пріллер (11 січня 1943 — 27 січня 1945)	Майор Франц Гетц (28 січня — 8 травня 1945)

Час	Місто	Підпорядкування	Основний літак
1 травня — 26 серпня 1939	Дюссельдорф	—	Bf 109E
26 серпня — 1 листопада 1939	Одендорф
1 листопада 1939 — 13 травня 1940	Дортмунд
13—18 травня 1940	Менхенгладбах
18—25 травня 1940	Ниргеспен/Ланден
25 травня — 4 червня 1940	Кювекемпс
4—5 червня 1940	Ле-Туке-Парі-Плаж
5—13 червня 1940	Екюїр
13—16 червня 1940	Морньї/Безю-ла-Форе
17—23 червня 1940	Велізі-Віллакубле
23 червня — 30 липня 1940	Дортмунд
30 липня — 7 грудня 1940	Одамбер
7 грудня 1940 — 9 лютого 1941	Аббевіль
9 лютого — 4 квітня 1941	Дюссельдорф		Bf 109F
4 квітня — 1 червня 1941	Брест-Бретань
1 червня 1941 — 1 червня 1942	Одамбер	Jafü 2	Bf 109F/Fw190A
1 червня 1942 — січень 1943	Сент-Омер/Візерн	Jafü 2	Fw190A
Січень — 2 серпня 1943	Вандевіль	—
2 серпня — 8 вересня 1943	Схіпгол
8 вересня 1943 — 6 червня 1944	Лілль-Норд
6—20 червня 1944	Пуа-дю-Нор
20 червня — 27 липня 1944	Шомонт-ан-Вексен
27 липня — 16 серпня 1944	Рамбує
16—22 серпня 1944	Шомонт-ан-Вексен
22—29 серпня 1944	Валансьєнн
29 серпня — 3 вересня 1944	Брюссель-Норд
3 вересня — 29 жовтня 1944	Крефельд
29 жовтня — 24 листопада 1944	Грефен		Fw 190A/D
24 листопада 1944 — 25 березня 1945	Фюрстенау
25 березня — 3 квітня 1945	Дропе		Fw 190D
3—5 квітня 1945	Дельменгорст
5—7 квітня 1945	Гюштадт
7—28 квітня 1945	Ютерзен
28 квітня — 3 травня 1945	Кляйн-Куммерфельд
3—8 травня 1945	Фленсбург

1-ша винищувальна група 26-ї винищувальної ескадри «Шлагетер» (I./JG26)

1-ша винищувальна група 26-ї винищувальної ескадри «Шлагетер» (I./JG26) сформована 1 травня 1939 року у Кельн-Остгеймі шляхом переформування I./JG132; її штаб й ескадрильї отримали відповідну нумерацію. На озброєнні авіаційної групи на той час основними літаками були одномоторні винищувачі Messerschmitt Bf 109 E-1 та E-3. 4-та ескадрилья сформована у складі групи 21 вересня 1943 року на базі 8./JG26. 4./JG26 розформована 15 лютого 1945.

Райони базування I./JG26[14]
Час	Місто	Основний літак
1 травня — 2 листопада 1939	Кельн-Остгейм	Bf 109E
26 серпня — 1 листопада 1939	Одендорф
1 листопада 1939 — 10 лютого 1940	Дортмунд
10 лютого — 14 травня 1940	Беннінгардт
15—22 травня 1940	Ейндговен
23 травня — 1 червня 1940	Антверпен
2—3 червня 1940	Ш'євр
3—4 червня 1940	Етапль
5—10 червня 1940	Еден/Аравен
11—15 червня 1940	Самуссі/Лан
16—19 червня 1940	Сен-Ремі-ла-Ванн
20—22 червня 1940	Невер
23—26 червня 1940	Ліон
26 червня — 14 липня 1940	Беннінгардт
15 липня — 7 грудня 1940	Одамбер
7 грудня 1940 — 9 лютого 1941	Кресі-ан-Понтьє
9 лютого — 1 квітня 1941	Дортмунд
1 квітня — 1 червня 1941	«Бретань»
1 червня — 17 листопада 1941	Сент-Омер/Клермаре	Bf 109 E/F
17 листопада 1941 — 22 січня 1943	Сент-Омер/Арк	Bf 109F/Fw190A
22 січня — 15 лютого 1943	Гайлігенбайль	Fw190A
15 лютого — ? лютого 1943	Рябиці (Ільмень)
Лютий — березень 1943	Дно
Березень — травень 1943	Шаталово
Травень 1943	Осиновка
Травень — 6 червня 1943	Орел, Смоленськ
7—10 червня 1943	Райне
10—23 червня 1943	Пуа-дю-Нор
23 червня — 12 липня 1943	Райне
12 липня — 25 листопада 1943	Грімберген
25 листопада 1943 — 6 квітня 1944	Флорен
6 квітня — 6 червня 1944	Вандевіль
6 червня — 29 липня 1944	Шомонт-ан-Вексен
29 липня — 16 серпня 1944	Ле-Менюль
16—21 серпня 1944	Шомонт-ан-Вексен
21—29 серпня 1944	Вітрі-ан-Артуа
29 серпня — 3 вересня 1944	Грімберген
3 вересня — 29 жовтня 1944	Крефельд-Лінн	FW-190A/D
29 жовтня — 24 листопада 1944	Грефен
24 листопада 1944 — 25 березня 1945	Фюрстенау
25 березня — 2 квітня 1945	Дропе	Fw 190D
2—5 квітня 1945	Дельменгорст
5—7 квітня 1945	Гюштадт
7—13 квітня 1945	Штаде/Ютерзен
13—22 квітня 1945	Сюльте
22 квітня — 2 травня 1945	Гайдмюле
2—8 травня 1945	Фленсбург

2-га винищувальна група 26-ї винищувальної ескадри «Шлагетер» (II./JG26)

2-га винищувальна група 26-ї винищувальної ескадри «Шлагетер» (II./JG26) сформована 1 травня 1939 року у Дюссельдорфі шляхом переформування II./JG132; її штаб й ескадрильї отримали відповідну нумерацію (4./JG26 з 4./JG132; 5./JG26 з 5./JG132; 6./JG26 з 6./JG132). На озброєнні авіаційної групи на той час основними літаками були одномоторні винищувачі Messerschmitt Bf 109 E-1 та E-3. 1 жовтня 1943 група доповнена 4-ю ескадрильєю (відповідно група мала 5., 6., 7. й 8.-й штафелі). 15 лютого 1945 8./JG26 розформована.

Райони базування II./JG26[15]
Час	Місто	Основний літак
1 травня — 25 серпня 1939	Дюссельдорф	Bf 109E
25 серпня — 1 листопада 1939	Беннінгардт
1 листопада 1939 — 27 січня 1940	Верль
27 січня — 12 травня 1940	Дортмунд
13—17 травня 1940	Юрдінген
18—27 травня 1940	Ниргеспен/Ланден
28 травня — 3 червня 1940	Ш'євр
3—4 червня 1940	Ле-Туке-Парі-Плаж
5—12 червня 1940	Екюїр/Буажан
13—16 червня 1940	Морньї/Безю-ла-Форе
17—21 червня 1940	Велізі-Віллакубле
22 червня — 20 липня 1940	Дортмунд
21 липня — 7 грудня 1940	Маркіз
7 грудня 1940 — 9 лютого 1941	Аббвіль/Грамон
9 лютого — 3 квітня 1941	Дюссельдорф
3 квітня — 1 червня 1941	Морле
1 червня — 1 липня 1941	Малдегем
1 липня — 15 жовтня 1941	Мурселе	Bf 109F/Fw190A
15 жовтня — 22 грудня 1941	Вевельгем	Fw190A
22 грудня 1941 — 8 січня 1943	Аббвіль/Дрюка	Fw190A/Bf 109G
8 січня — 28 липня 1943	Вітрі-ан-Артуа
28 липня — 6 серпня 1943	Деелен	Fw190A
6—15 серпня 1943	Волкель
15 серпня — 3 жовтня 1943	Бове/Тільє
3 жовтня 1943 — 17 березня 1944	Камбре/Епінуа
17 березня — 17 квітня 1944	Камбре-Південь
17—25 квітня 1944	Казо
25 квітня — 17 травня 1944	Камбре-Південь
17 травня — 6 червня 1944	Мон-де-Марсан
6 червня — 20 липня 1944	Гіянкур
20 липня — 12 серпня 1944	Рейнсехлен (Шнефердінген)
12—13 серпня 1944	Гіянкур
13—29 серпня 1944	Мон-ан-Шоссе
29 серпня — 3 вересня 1944	Мелсброк
3 вересня — 22 листопада 1944	Кірххелен
22 листопада 1944 — 25 березня 1945	Нордгорн	FW-190A/D
25 березня — 6 квітня 1945	Целле	FW-190D
6 квітня — 1 травня 1945	Ютерзен
1—2 травня 1945	Ноймюнстер
2—8 травня 1945	Гузум

3-тя винищувальна група 26-ї винищувальної ескадри «Шлагетер» (III./JG26)

3-тя винищувальна група 26-ї винищувальної ескадри «Шлагетер» (III./JG26) сформована 23 вересня 1939 року у Верлі на основі I./JG26 та II./JG26 група ескадри. 1 листопада 1939 в Ессені сформований її штаб. Відповідно 7./JG26 — пілоти та наземний персонал з 2./JG26; 8./JG26 — практично весь особовий склад з 4./JG26, 9./JG26 — на базі II./ZG26. Комплектування та формування групи тривало до 30 вересня 1939 року. 21 вересня 1943 року колишня 8./JG26 перейменована на 4./JG26.

1 жовтня 1943 року III група доповнена 4-ю ескадрильєю (відповідно група мала 9., 10., 11. й 12.-й штафелі).

20 березня 1945 III./JG26 розформована.

Райони базування III./JG26[16]
Час	Місто	Основний літак	Примітка
23 вересня — 1 листопада 1939	Верль	Bf 109E
1 листопада 1939 — 13 травня 1940	Ессен
14—16 травня 1940	Менхенгладбах
17—18 травня 1940	Пер
19—26 травня 1940	Бовешен
27 травня — 3 червня 1940	Ш'євр
4—12 червня 1940	Капелле-ан-ден-Ейсел
13—16 червня 1940	Ле-Тійє-ан-Вексен
17—21 червня 1940	Велізі-Віллакубле
22—30 червня 1940	Менхенгладбах
1—21 липня 1940	Деберіц
21 липня — 10 листопада 1940	Кафф'є
10 листопада 1940 — 9 лютого 1941	Аббвіль/Дрюка
9 лютого — 1 квітня 1941	Бонн-Гангелар	Bf-109E/F	9 лютого 1941 року 7./JG26 (Bf-109E) переведена до Північної Африки. Базувалася в Джела (з 9 лютого до 6 квітня 1941, в Таранто з 6 до 8 квітня, знову в Джела з 8 квітня до 31 травня, в Молаой (Греція) з 31 травня до 14 червня 1941, в Ель-Газала (Італійська Лівія) з 14 червня до 24 вересня 1941. З 25 вересня 1941 7-ма ескадрилья повернулася до Лігескурт (фр. Liegescourt), до приєдналася до решти групи III./JG26, й переозброїлася на Bf-109F.
1 квітня — 1 червня 1941	Сен-Бріє	Bf-109F
1 червня — 19 жовтня 1941	Лігескурт
19 жовтня 1941 — 7 квітня 1942	Кокель	Bf-109F/FW-190A
7 квітня 1942 — 14 травня 1943	Вевельгем	FW-190A/Bf-109G	7./JG26 з 17.02.43 по 07.43 перебувала у підпорядкуванні JG54, що билася на Східному фронті. 17.02.43 вона передислокувалася з Франції й 28.02.43 прибула до Красногвардейська, де билася до липня 1943, коли повернулася до складу III./JG26. На час перебування 7./JG26 на півночі Росії, 4./JG54 підкорялася JG26.
14 травня — червень 1943	Лілль-Норд	Bf-109G
Червень — серпень 1943	Нордгольц
Серпень — вересень 1943	Схіпгол
Вересень — листопад 1943	Вандевіль		До листопада 1943 10. і 12./JG26 дислокувалися на Валансьєнн
Листопад 1943	Беннінгардт
Листопад 1943 — 8 січня 1944	Менхенгладбах
8 січня — 16 березня 1944	Дінан
16 березня — 18 квітня 1944	Етен
18—26 квітня 1944	Нойбіберг
26 квітня — 7 червня 1944	Нансі
7 червня — серпень 1944	Велізі-Віллакубле
? серпня — 15 серпня 1944	Сар-е-Розьєр
15—29 серпня 1944	Ш'євр
29 серпня — 3 вересня 1944	Брюссель-Евер
3 вересня — жовтень 1944	Менхенгладбах
Жовтень 1944	Беннінгардт
Жовтень — листопад 1944	Веен
Листопад 1944 — 14 березня 1945	Плантлюнне	Bf-109G/K/FW-190D
14—25 березня 1945	Дельменгорст

4-та винищувальна група 26-ї винищувальної ескадри «Шлагетер» (IV./JG26)

4-та винищувальна група 26-ї винищувальної ескадри «Шлагетер» (IV./JG26) сформована 25 лютого 1945 року у Варрельбуш (Клоппенбург) на основі III./JG54. Основні підрозділи формувалися відповідно: штаб IV./JG26 з штабу III./JG54, штафелі (ескадрильї) 13./JG26 з 10./JG54, 14./JG26 з 11./JG54, 15./JG26 з 9./JG54. 17 квітня 1945 року група IV./JG26 розформована.

Райони базування IV./JG26[17]
Час	Місто	Основний літак
25 лютого — 24 березня 1945	Варрельбуш (Клоппенбург)	FW-190D
25 березня — 3 квітня 1945	Біссель
3—5 квітня 1945	Варрельбуш (Клоппенбург)
5—10 квітня 1945	Дедельсторф
10—17 квітня 1945	Кляйн-Куммерфельд (Ноймюнстер)

10-та окрема нічна винищувальна ескадрилья 26-ї винищувальної ескадри «Шлагетер» (10.(Nacht)/JG26)

10-та окрема нічна винищувальна ескадрилья 26-ї винищувальної ескадри «Шлагетер» (10.(Nacht)/JG26) сформована 1 вересня 1939 року на військовому аеродромі Бонн-Гангелар на основі 11.(N)/LG2. На озброєнні ескадрильї основними літаками були застарілі винищувачі Messerschmitt Bf-109D та біплани Ar 68. 12 листопада 1939 року авіаескадрилья переведена до Еверу для забезпечення протиповітряного захисту військово-морської бази у Вільгельмсгафені, де оперативно підпорядкувалася командиру JG1.

18 лютого 1940 увійшла до складу IV.(N)/JG2 з одночасним перейменуванням на 12./JG2.

10-та окрема ескадрилья винищувачів-бомбардувальників 26-ї винищувальної ескадри «Шлагетер» (10.(Jabo)/JG26)

10-та окрема ескадрилья винищувачів-бомбардувальників 26-ї винищувальної ескадри «Шлагетер» (10.(Jabo)/JG26) сформована 10 березня 1942 року на аеродромах окупованої Франції Сент-Омер—Арк. На озброєнні ескадрильї основними літаками були 15 винищувачів Messerschmitt Bf-109E. Основним призначенням 10.(Jabo)/JG26 було ведення рейдових дій проти об'єктів на території південно-східного узбережжя Англії. 26 травня 1942 року 10-та ескадрилья, разом з 10.(Jabo)/JG54, перемістилася до Нормандії на аеродроми Карпіке і Кан, де увійшла до складу JaFü 3.

18 червня ескадрилья виведена до Ле Бурже, де її переозброїли на FW-190A. 10 липня, після завершення підготовки пілотів на нових літаках, ескадрилья повернулася до Карпіке-Кан.

19 серпня 1942 взяла найактивнішу участь у битві з британськими та канадськими військами, що висадилися в Дьєпі. Надалі продовжувала виконувати завдання по нанесенню бомбо-штурмових ударів по території південно-східної Англії. 14 листопада 10.(Jabo)/JG26 перекинута на військовий аеродром Істр під Марселем; брала участь в окупації французької території Віші.

17 лютого 1943 перейменована на 10.(Jabo)/JG54. За час існування 10-та ескадрилья втратила 14 літаків, 9 пілотів загинуло, 2 потрапили у полон, ще двоє отримали поранення.

Райони базування 10.(Jabo)/JG26[18]
Час	Місто	Основний літак	Примітка
10 березня — 26 травня 1942	Сент-Омер/Арк	Bf-109E	—
26 травня — 18 червня 1942	Карпіке/Кан		—
18 червня — 10 липня 1942	Ле Бурже	Bf-109E/FW-190A	—
10—27 липня 1942	Карпіке/Кан	FW-190A	Частина ескадрильї перебувала на аеродромах Карпіке/Кан ще з березня 1942
27 липня — 10 серпня 1942	Сент-Андре-де-л'Ер		—
10 серпня — 14 листопада 1942	Сент-Омер/Візерн		—
14 листопада — 18 грудня 1942	Істр		—
18 грудня 1942 — 17 лютого 1943	Сент-Омер/Візерн		—

11-та окрема ескадрилья висотних винищувачів 26-ї винищувальної ескадри «Шлагетер» (11.(Höh)/JG26)

11-та окрема ескадрилья висотних винищувачів 26-ї винищувальної ескадри «Шлагетер» (11.(Höhenjägerstaffel)/JG26) сформована 8 серпня 1942 року в Норран-Фонті. 4 листопада 1942 перебазувалася до Мюнхена, звідси 6 листопада прибула до Барі, й далі до Трапані на північному заході Сицилії. Основним завданням ескадрильї був захист німецько-італійських транспортних конвоїв на Середземному морі у підпорядкування II./JG51. З 24 листопада 1942 діяла з Ель-Аоуйна та Джедейда у Тунісі. Незабаром аеродром Джедейда, де базувалася (11.(Höh)/JG26), піддався танковій атаці американців, більшість літаків була втрачена, звідси тільки 4 винищувачі та 8 пілотів спромоглися втекти до Ель-Аоуйна. 2 грудня 1942 залишки ескадрильї передислокувалися до Тунісу, а 17 числа знову повернулася до аеродрому Ель-Аоуйна. 4 січня 1943 ескадрилья розформована, її особовий склад та техніка увійшли до складу II./JG51.

11-та навчальна ескадрилья 26-ї винищувальної ескадри «Шлагетер» (11./JG26 (Endausbildungsstaffel) була сформована у Монші-Бретон вже 10 грудня 1942, як навчальний підрозділ у складі ескадри, з тим самим номером. Основним призначенням ескадрильї була завершальна стадія бойової підготовки льотчиків, що прибували до JG26. Зрідка підрозділ залучався до виконання бойових завдань. 17 лютого 1943, коли I./JG26 відправили на Східний фронт, 11./JG26 лишилася разом з основними підрозділами у Франції й була переведена до 54-ї винищувальної ескадри, де отримала номер 11./JG54^{[а 11]}. З 1 жовтня 1943 повернули до складу 26-ї ескадри, де включена до III./JG26.

Райони базування 11.(Höh)/JG26[19]
Час	Місто	Основний літак
8 серпня — 2 листопада 1942	Норран-Фонт	Bf-109G
2—6 листопада 1942	Менхенгладбах
6—11 листопада 1942	Барі
11—24 листопада 1942	Трапані
24—25 листопада 1942	Ель-Аоуйна
25 листопада 1942	Джедейда
25 листопада — 2 грудня 1942	Ель-Аоуйна
2—17 грудня 1942	Туніс
17 грудня 1942 — 4 січня 1943	Ель-Аоуйна

12-та окрема ескадрилья 26-ї винищувальної ескадри «Шлагетер» (12./JG26)

12-та окрема ескадрилья 26-ї винищувальної ескадри «Шлагетер» (12./JG26) сформована 11 квітня 1943 року на території Бельгії у Вевельгемі на основі підрозділів III./JG26. Райони базування окремої ескадрильї були на аеродромах, разом з III./JG26, до складу якої 12./JG26 офіційно була включена 1 жовтня 1943.

навчально-бойова група 26-ї винищувальної ескадри «Шлагетер» (Ergänzungsgruppe або Erg.Gr.JG26)

Навчально-бойова група 26-ї винищувальної ескадри «Шлагетер» (Ergänzungsgruppe або Erg.Gr.JG26) сформована 26 вересня 1940 року в Реймс-Бетені на основі підрозділів JG26 та навчальної винищувальної групи «Мерзебург» (нім. "Ergänzungs-Jagdgruppe Merseburg"). 5 березня 1941 розгорнута до повноцінної авіагрупи, з розгортанням штабу, підрозділів: навчальна ескадрилья (Einsatzstaffel/JG26), тренувальна ескадрилья (Ausbildungsstaffel/JG26) на основі Erg.Sta./JG26. 27 січня 1942 Einsatzstaffel/JG26 переформована на 11./JG1, а Ausbildungsstaffel/JG26 на 2./EJGr.West.

Райони базування Erg.Gr.JG26[20]
Час	Місто	Основний літак	Примітка
Вересень — жовтень 1940	Реймс-Бетені	Bf-109E	—
Жовтень — листопад 1940	Сент-Омер/Арк		—
Листопад 1940 — січень 1941	Коньяк		—
Січень — 4 березня 1941	Дьєпп		—
5 березня 1941 — 27 січня 1942	Коньяк	Bf-109E/F	1./Erg.Gr.JG26 дислокувалася в Дьєппі (05.03.41 — 06.41), Вевельгемі (06.41 — 10.41), Мальдегемі (10.41 — 12.41) і у Бресті-Південь (12.41 — 27.01.42)

Відмічені знаком «*», отримали нагороду посмертно

• Адольф Галланд — один з найрезультативніших асів Люфтваффе, здобув 104 перемоги у боях. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з Дубовим листям, Мечами та Діамантами, генерал-лейтенант авіації.
• Едуард Ріттер фон Шляйх — один із найвідоміших асів Першої світової війни, здобув 35 перемог у боях.
• Йоганнес Штайнгофф — один з найрезультативніших асів Люфтваффе, здобув 176 перемог у повітряних боях. Оберст (1945) Люфтваффе. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з Дубовим листям та Мечами (1945). Після створення Бундесверу — один з керівників створення військово-повітряних сил Західної Німеччини, де пройшов шлях до генерала авіації Люфтваффе. Голова військового комітету НАТО (з 1971 по 1974 роки). На його честь названі казарми Бундесверу (нім. General-Steinhoff-Kaserne) в 1994 році та 73-тя винищувальна ескадрилья «Штайнгофф»^[de] ВПС Німеччини (нім. Jagdgeschwader 73 "Steinhoff") (з 1997 року).

• Список асів Люфтваффе Другої світової війни
• Список асів-пілотів Другої світової війни
• Винищувальне командування Повітряних сил Великої Британії
• Лондонський бліц
• Jagdgeschwader 2

Виноски

Джерела

• Donald Caldwell. JG 26: Top Guns of the Luftwaffe, Orion Books, New York: 440 стор. 1991, ISBN 0517570394

• Jagdgeschwader 26. на lexikon-der-wehrmacht.de. Архів оригіналу за 9 травня 2015. Процитовано 30 березня 2015.(нім.)
• Jagdgeschwader 26 "Schlageter". на ww2.dk. Архів оригіналу за 29 квітня 2012. Процитовано 30 березня 2015.(англ.)
• Jagdgeschwader 26 Schlageter. на axishistory.com. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 30 березня 2015.(англ.)
• Истребительная эскадра JG26 "Шлагетер" (Jagdgeschwader 26 "Schlageter"). на allaces.ru. Архів оригіналу за 12 серпня 2014. Процитовано 30 березня 2015.(рос.)
• Jagdeschwader 26 [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.] (фр.) — дані за ескадру, зокрема списки збитих літаків противника
• JG26 «The Abbeville Boys» [Архівовано 5 квітня 2020 у Wayback Machine.]
• Jagdgeschwader 26 «Schlageter» [Архівовано 21 січня 2005 у Wayback Machine.]
• JG26 «Шлагетер» (Jagdgeschwader 26 «Schlageter») [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.]

• Donald Caldwell. 'The JG 26 War Diary' (Vol 1 & 2), Grubb Street
• Fronhöfer, Willy. 9. Staffel/Jagdgeschwader 26: the Battle of Britain photo album of Luftwaffe fighter pilot Willy Fronhöfer. Schiffer Military History. 2005. ISBN 0-76432-335-0
• Franks, Norman L R. Royal Air Force Losses of the Second World War. Volume 2. Operational Losses: Aircraft and crews 1942–1943. Midland Publishing Limited. 1998. ISBN 1-85780-075-3
• Weal, John. Fokke-Wulf 190 Aces of the Western Front. Oxford: Osprey, 1996. ISBN 1-85532-595-0

п о р Люфтваффе (1933—1945) Вище керівництво Рейхсміністерство • ОКЛ Повітряні флоти 1 • 2 • 3 • 4 • 5 • 6 • Рейх Корпуси повітряні I • II • III • IV • V • VIII • IX • X • XI • XII • XIII • XIV • «Туніс» авіапольові I • II • III • IV ППО I • II • III • IV • V • VI • z.b.V. Інші винищувальні I • II повітрянодесантні I • II парашутно-танковий «Герман Герінг» Дивізії авіаційні 1 · 2 · 3 · 4 · 5 · 6 · 7 · 9 · 10 · 11 · 14 · 15 · 16 · 17 · 18 · 21 · 22 · 31 · «Донець» винищувальні 1 · 2 · 3 · 4 · 5 · 7 · 8 · 30 парашутні 1 • 2 • 3 • 4  • 5 • 6 • 7-ма парашутна • 7-ма повітряна • 8  • 9 • 10 • 11 • 20 • 21 • 22-га планерна • «Ердманн» авіапольові 1 · 2 · 3 · 4 · 5 · 6 · 7 · 8 · 9 · 10 · 11 · 12 · 13 · 14 · 15 · 16 · 17 · 18 · 19 · 20 · 21 · 22 · 91 зенітні 1 · 2 · 3 · 4 · 5 · 6 · 7 · 8 · 9 · 10 · 11 · 12 · 13 · 14 · 15 · 16 · 17 · 18 · 19 · 20 · 21 · 22 · 23 · 24 · 25 · 26 · 27 · 28 · 29 · 30 · 31 · 1-ша зенітна прожекторна · 2-га зенітна прожекторна · Навчальна дивізії «Герман Герінг» «Генерал Герінг» · 1-ша парашутно-танкова «Герман Герінг» · 2-га панцергренадерська «Герман Герінг» · танкова «Герман Герінг» Ескадри винищувальні денні JG 1 «Оезау» · 2 «Ріхтгофен» · 3 «Удет» · 4 · 5 «Айсмеєр» · 6 «Горст Вессель» · 7 «Новотні» · 11 · 20 · 21 · 26 «Шлагетер» · 27 «Африка» · 28 · 50 · 51 «Мельдерс» · 52 · 53 «Виновий туз» · 54 «Грюнхертц» · 70 · 71 · 72 · 76 · 77 «Червовий туз» · 80 · 101 · 102 · 103 · 104 · 105 · 106 · 107 · 108 · 109 · 110 · 111 · 112 · 113 · 114 · 115 · 116 · 117 · 130 · 131 · 132 «Ріхтгофен» · 133 · 134 «Горст Вессель» · 135 · 136 · 137 · 138 · 141 · 142 · 143 · 144 · 231 · 232 · 233 · 234 «Шлагетер» · 300 · 301 · 302 · 331 · 333 · 334 · 400 · 433 · z.b.V. важкі ZG 1 · 2 · 26 «Горст Вессель» · 52 · 76 · 101 · 141 · 142 · 143 · 144 нічні NJG 1 · 2 · 3 · 4 · 5 · 6 · 7 · 11 · 100 · 101 · 102 · 200 бомбардувальні бомбардувальні KG 1 «Гінденбург» · 2 «Гольцгаммер» · 3 «Бліц» · 4 «Генерал Вефер» · 6 · 25 · 26 «Ловен» · 27 «Бельке» · 28 · 30 «Адлер» · 40 · 50 · 51 «Едельвейс» · 53 «Легіон Кондор» · 54 «Тотенкампф» · 55 «Грейф» · 60 · 66 · 76 · 77 · 100 · 101 · 102 · 152 «Гінденбург» · 153 · 154 «Бельке» · 155 · 157 «Бельке» · 158 · 200 · 252 «Гінденбург» · 253 · 254 · 255 · 257 «Ловенгешвадер» · 355 · zbV1 · zbV2 · zbV3 · zbV172 · zbV323 пікіруючі St.G 1 · 2 «Іммельман» · 3 · 5 · 51 · 76 · 77 · 101 · 102 · 151 · 160 · 162 «Іммельман» · 163 · 165 · 167 · 168 швидкісні SKG 10 · 210 штурмові SG або Sch.G 1 · 2 «Іммельман» · 3 · 4 · 5 · 9 · 10 · 77 · 101 · 102 · 103 · 104 · 111 · 151 · 152 Інші розвідувальні 11 · 12 · 13 навчальні 1 · 2 · «Грайфсвальд» військово-транспортні 1 · 2 транспортні 1 · 2 · 3 · 4 · 5 таранні «Ельба» · 44 Історія ● Організація ● Звання ● Літаки ● Корпусні кольори ● Однострій ● Аси Курсивом позначені формування Люфтваффе, що припинили існування до початку Другої світової війни