Glanosuchus
| Glanosuchus Період існування: пізня перм | |
|---|---|
 | |
| Illustration of the skull of Glanosuchus macrops, 1904 | |
Біологічна класифікація  | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клада: | Терапсиди (Therapsida) |
| Підряд: | †Therocephalia |
| Родина: | †Scylacosauridae |
| Рід: | †Glanosuchus Broom, 1904 |
| Види | |
Glanosuchus — рід тероцефалових сцилакозавридів пізньої пермі ПАР. Типовий вид G. macrops був названий Робертом Брумом у 1904 році. Glanosuchus мав будову середнього вуха, яке було проміжним між ранніми терапсидами та ссавцями. Гребні в носовій порожнині Glanosuchus припускають, що він мав принаймні частково ендотермічний метаболізм, подібний до сучасних ссавців.
Опис
Glanosuchus macrops був вперше описаний у 1904 році південноафриканським палеонтологом Робертом Брумом, який назвав рід і вид на основі майже повного голотипу-черепа. Череп був спотворений під час скам'яніння, і в деяких частинах кістку неможливо відрізнити від навколишньої матриці. Ілюструючи голотип, Брум вирішив реконструювати череп цього виду, а не намалювати справжній зразок[1].
Довжина черепа гланозуха становить близько 30 см[1]. Glanosuchus, ймовірно, сягав приблизно до 1.8 м у довжину[2]. Як і інші ранні тероцефали, гланозух мав довгу глибоку морду та великі ікла. Різці на передній частині верхньої щелепи також великі і нагадують лопаті. З обох боків верхньої щелепи є шість різців, причому найдальший помітно менший за інші. За кожним іклом розташовано п'ять маленьких загострених зубів. Морда ширша спереду, ніж ззаду, звичайна риса серед терапсид, але присутня у кількох інших споріднених тероцефалів. Ніздрі розташовані на кінчику морди і спрямовані вперед[1].
Glanosuchus представляє ранню стадію розвитку середнього вуха ссавців[3].
Гланозух, можливо, був одним із перших терапсидів, які досягли ендотермії, або теплокровності. Ендотермія сьогодні спостерігається у ссавців, єдиної живої групи терапсидів. Рептилії, найближчі живі родичі ссавців, є холоднокровними ектотермами з нижчою швидкістю метаболізму. Ендотермні тварини, ймовірно, еволюціонували з більш примітивних ектотермічних синапсидів десь у пермі чи тріасі[4].
Примітки
- ↑ а б в Broom, R. (1904). On two new therocephalian reptiles (Glanosuchus macrops and Pristerognathus baini) (PDF). Transactions of the South African Philosophical Society. 15: 85—88. doi:10.1080/21560382.1904.9626433.
- ↑ Zimmer, C. (1994). The Importance of Noses. Discover. 15 (8).
- ↑ Maier, W.; Heever, J. van den (2002). Middle ear structures in the Permian Glanosuchus sp. (Therocephalia, Therapsida), based on thin sections. Fossil Record. 5 (1): 309—318. doi:10.1002/mmng.20020050119.
- ↑ Hillenius, W.J. (1994). Turbinates in therapsids: Evidence for Late Permian origins of mammalian endothermy. Evolution. 48 (2): 207—229. doi:10.2307/2410089. JSTOR 2410089. PMID 28568303.
|
