Chlorophyta
| Chlorophyta | |
|---|---|
 | |
| Chlamydomonas sp. | |
Біологічна класифікація  | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| (без рангу): | Diaphoretickes |
| (без рангу): | Архепластиди (Archaeplastida) |
| (без рангу): | Зелені рослини (Viridiplantae) |
| Відділ: | Chlorophyta Reichenbach, 1828, emend. Pascher, 1914, emend. Lewis & McCourt, 2004[1][2][3] |
| Класи | |
| |
 Вікісховище: Chlorophyta | |
Ця стаття про таксон Chlorophyta (зелені водорості у вузькому розумінні). Про зелені рослини, які живуть у воді (зелені водорості в широкому сенсі) див. Зелені водорості.
Chlorophyta (Chlorophycota, Chlorophycophyta) — таксон фотосинтезуючих еукаріотичних організмів, яким притаманні пластиди первинно симбіотичного типу та пігменти, властиві вищим рослинам (хлорофіли a і b).
Зазвичай класифікується як відділ зелених рослин (Viridiplantae або Chlorobionta[4] в NCBI, класифікації Бремера[5]).
Класифікація
Вперше була виділена в класифікації (на рівні відділу) за забарвленням А. Пашером (Pasher) в 1914 році[6]. Історично відділ класифікували до підцарства Нижчі рослини царства Рослини, а пізніше — до царства найпростіших. Проте така класифікація базувалася на комплексі переважно морфологічних ознак.
Після вивчення цитологічних, біохімічних та молекулярних даних Chlorophyta стали включати до супергрупи Архепластид (Archaeplastida)[7][відсутнє в джерелі].
За молекулярно-філогенетичними реконструкціями 1990-х років, хлоропласти зелених водоростей походять від синьозелених водоростей, сестринськими лініями є хлоропласти глаукоцистофітових та червоних водоростей, а дочірніми — хлоропласти вищих рослин[8] (=Embryophyta).
На початку 2000-х років таксон налічував приблизно 20 000 видів[9].
На початку 2010-х років зелені водорості поділяли на сім класів[10][11], які об'єднували в три лінії[12]:
- Початкові (вихідні):
- Празинофіцієві (=Prasinophyceae)
- Хлорофітна лінія:
- Хлорофіцієві (=Chlorophyceae)
- Требуксієфіцієві (=Trebouxiophyceae)
- Ульвофіцієві (=Ulvophyceae)
- Сифонофіцієві (=Siphonophyceae)
- Стрептофітна лінія:
- Зигнематофіцієві (=Zygnematophyceae =Conjugatophyceae)
- Харофіцієві (=Charophyceae)
У той же час дослідники стали виділяти стрептофітну лінію (класи харофіцієвих та кон’югатофіцієвих) в окремий відділ рослинного світу (Streptophyta). У ньому виділяли два підвідділи[13]:
- До першого підвідділу включали харофіцієвих [Charophyceae] та зигнематофіцієвих [=Zygnematophyceae] (деякі дослідники включали також Klebsormidiales, Mesostigmatales та Chlorokybales[14]).
- Другий підвідділ утворювали ембріофіти (або всі наземні рослини), як несудинні (мохоподібні), так і судинні.
Загальні відомості
У відділі представлені всі типи морфологічної структури. Трапляються повсюдно: у прісних та солонуватих водоймах, морях, аерофітних умовах, ґрунтах.
Взаємодія з іншими організмами
Деякі зелені водорості утворюють симбіоз з грибами утворюючи новий організм — лишайник. Трапляються водості паразити. Phyllosiphon викликає пожовтіння листя рослини-хазяїна. Cephaleuros — викликає захворювання, що відомі як «іржа» листя. Види Prototheca можуть викликати зараження людини, великої рогатої худоби та деяких інших тварин. Деякі водорості є причиною шкірних захворювань і зрідка — бурситів і перитонітів, а у великої рогатої худоби можуть бути причиною маститів[джерело?].
Джерела
- ↑ Reichenbach HG (1828). Conspectus Regni Vegetabilis. с. 23.
- ↑ Pascher A (1914). Über Flagellaten und Algen. Berichte der Deutschen Botanischen Gesellschaft. 32: 136—160.
- ↑ Adl SM, Simpson AG, Farmer MA, Andersen RA, Anderson OR, Barta JR, Bowser SS, Brugerolle G, Fensome RA, Fredericq S, James TY, Karpov S, Kugrens P, Krug J, Lane CE, Lewis LA, Lodge J, Lynn DH, Mann DG, McCourt RM, Mendoza L, Moestrup O, Mozley-Standridge SE, Nerad TA, Shearer CA, Smirnov AV, Spiegel FW, Taylor MF (2005). The new higher level classification of eukaryotes with emphasis on the taxonomy of protists. The Journal of Eukaryotic Microbiology. 52 (5): 399—451. doi:10.1111/j.1550-7408.2005.00053.x. PMID 16248873. S2CID 8060916.
{{cite journal}}: Недійсний|display-authors=6(довідка) - ↑ Lewis, Mccourt, 2004, с. 1541.
- ↑ Bremer K. 1985. Summary of green plant phylogeny and classification. Cladistics 1(4): 369—385.
- ↑ Тип CHLOROPHYTA — Зеленые водоросли [Архівовано 13 квітня 2009 у Wayback Machine.] Биоразнообразие России
- ↑ Adl_et_al, 2005, с. 421.
- ↑ Костіков, Царенко. Альгологія, 2013, Розділ 24. Зелені водорості - Chlorophyta. Систематичні ознаки відділу.
- ↑ Масюк Н. П., Костіков І. Ю. Водорості в системі органічного світу : Ін-т ботаніки ім. М. Г. Холодного НАН України / за ред. С. Я. Кондратюка. — Академперіодика. — Київ, 2002.. — 178 с. — ISBN 966-8002-38-5.
- ↑ Костіков, Царенко. Альгологія, 2013, Розділ 24. Зелені водорості - Chlorophyta. Молекулярно-біологічні системи.
- ↑ Костіков, Царенко. Альгологія, 2013, Таблиця 24.1.
- ↑ Костіков, Царенко. Альгологія, 2013, с. 2.
- ↑ Бойко. Ботаніка, 2013, с. 139, ГРУПА (КЛАДА, ФІЛА) ЗЕЛЕНИХ ВОДОРОСТЕЙ-СТРЕПТОФІТІВ (STREPTOPHYTA, АБО STREPTOPHYTINA).
- ↑ Г. М. Паламарь-Мордвинцева, П. М. Царенко, 2009.
Посилання
- ADL, SINA M. The New Higher Level Classification of Eukaryotes with Emphasis on the Taxonomy of Protists : [англ.] / SINA M. ADL, ALASTAIR G. B. SIMPSON, MARK A. FARMER [et al.] // Journal of Eukaryotic Microbiology. — 2005. — Vol. 52, no. 5 (19 October). — P. 399—451. — DOI:10.1111/j.1550-7408.2005.00053.x.
- Костіков І. Ю., Царенко П. М. Альгологія : рукопис підручника для студентів 3-4 курсу спеціальності «ботаніка». — Київ, 2013.
- Louise A Lewis, Richard M McCourt. Green algae and the origin of land plants : [англ.] // American journal of botany. — 2004. — Vol. 91 (October). — С. 1535-1556. — DOI:10.3732/ajb.91.10.1535. — PMID 21652308.
- Бойко М.Ф. Ботаніка. Водорості та мохоподібні : Навч. посібник. — Ліра-К. — Київ, 2013. — 276 с. — ISBN 978-966-2609-39-4.
- Г. М. Паламарь-Мордвинцева, П. М. Царенко (2009). Место и значение Charales в системе органического мира (PDF). Альгология. 19 (№ 2): 117—134. ISSN 0868-8540.
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
